вівторок, 18 вересня 2012 р.

Дискусія Фонду Фрідріха Науманна за Свободу: Україна потребує мостів порозуміння і толерантності у середині Держави.

Автор: Олег Животовський, Голова НГО «Європейський Вибір»

19 вересня, Київ.
Україні  край  потрібні  історії успіху! Україні  потрібно позбутись  жертвенного настрою. До таких  висновків  через цікаву  та професійну дискусію  «Проект України у 21. столітті: творення нації та демократичний розвиток » організовану  Фондом Фрідріха Науманна за Свободу, прийшли  її учасники.

Місяць Литви в Україні | Еврошкола | Тур в Європу для студентів




Дискусія  «Проект України у 21. столітті: творення нації та демократичний розвиток»

Тема:
Творіння нації та  демократичний  розвиток» Тема для небайдужих громадян  України та  європейців , яких  цікавлять процеси становлення   молодої про європейської  країни   Українська сторона  дискусії була представлена Богданом  Ажнюком – мовознавцем , доктором філологічних наук, завідувачем  відділу мов України Інституту  мовознавства ім.  О.О.Потебні НАН України, Максимом  Стріхою – науковцем, перекладачем, письменником , доктором фізико-математичних наук, громадським та  політичним діячем та  Лариса Денисенко – письменниця, адвокат, автор та співавтор посібників та альманахів з питань корупції,  судоустрою, смертної кари, прав людини для дітей.

Європейська сторона  була представлена  експертами  Фонду  Науманна за Свободу та  представником посольства Німеччини в Україні. Модератором дискусії стала  Міріам  Космель  на правах  нового керівника  Представництва  Фонду  ім. Фрідріха Науманна в  Україні та Білорусі, що є складовою  регіонального проекту «Східна  та Південно-Східна Європа».  Професійний  досвід пані  Космель  у країнах з перехідною економікою базується  на роботі в московському  представництві  Deutsche Bank, у Бюро з питань  демократичних  інститутів та прав людини при ОБСЕ у Варшаві,  в Європейському  Фонді  з Прав Людини  у Брюсселі. Міріам Космель має  диплом  Магістра  Економічного та  публічного  міжнародного права.

Аудиторія дискусії  була представлена  фахівцями  з  міжнародної політики та безпеки, економічних питань, політологами, соціологами,  експертами, журналістами та громадськими діячами. За браком  часу для розгорнутої  дискусії, учасники дискусії обмежились обговоренням  проблеми ідентичності та  мовної політики в Україні.


Веб-сайт фонду: http://www.ukrajina.fnst.org

Деякі тези, зафіксовані  автором  у вільному  викладі ,  головних  виступаючих наступні.

Богдан Ажнюк, який  відкрив  дискусію,  інформував, що  дискусія   відбувається на самих різних рівнях, аж до  «влада – опозиція!» і тому  у передвиборчий  період  носить  політичний  характер. Підкреслив, що баланс  інтересів різних груп населення щодо  мов  має підтримуватись. Європейської Хартії необхідно дотримуватись, але і вона  потребує певних змін. Наголосив про  безперечне володіння  держаною мовою для держслужбовців. Він вважає , що право на мову  потрібно бути не тільки задеклароване , але  й забезпечене  необхідними ресурсами.

Максим  Стріха  зробив  історичний екскурс  заборони  української мови в Україні. Акцентував , що мова була на протязі багатьох років для українців головним  чинником національної самоідентичності. Мова - захісник  всього українського! Підкреслив , що модель мовної політики повинна  бути  ліберальною. І що, як не дивно відбулося , влада  продемонструвала ліберальний підхід, а опозиція  - консервативний!

Пані  Лариса Денисенко  доречно  порадила   всім українцям  змінюватись та позбутися  жертвенного настрою. І додати  собі Сміливості.

Потім  почали спільно шукати: «Хто винен?»

Максим  Стріха  згадав Глеба Павловського , який  ще  у 2004 році підкинув ідею  двомовності кандидату   у президенти  Віктору  Януковичу!  Послідовниками  Павловського  назвали  Ківалова-Колісніченко - авторів ЗУ «Про засади мовної  політики  в Україні», потім  згадали «не злим-тихим» словом без діючу помаранчеву владу на чолі  з Віктором Ющенко потім  Росію за  імперський  тиск на Україну,  потім  Євросоюз за  безініціативний  спів нагляд за  станом демократії в Україні.

На  питання « Що робити?» як завжди  не вистачило часу.

Коментарі  та  емоційні  рекомендації звелись були  на кшталт  : проблема мови – передвиборча  технологія  і у пріоритеті українців у червні 2012 була  на 31 місці. До  пропозиції професора  інституту Пилипа Орлика   підняти  кількість іномовної територіальної  громади  до 30%  Анжеліка Довженко  зі Львову  заспокоювала присутніх, що львівяни  вміють шляхетно розмовляти російською,  а журналісти питали « Що робити   представникам ЗМІ?»

Щодо  Історії успіху України, яка не сталася  але могла  стати  поштовхом для вирішення  проблем, вирішили , що  не сталось внаслідок  того ,  що Росія сподівається  у решті-рещт  дочекатися  повернення України до  Росії,  що помаранчева влада   нічого не зробила і що новий  Мовний Закон прийнятий з порушеннями  зруйнував  мовну дифузію останніх років.

І нарешті: « Чи є вихід  з цього проблемного глухого кута???» 

На  це не просте питання  довелось  відповідати  європейському  експерту, професору Гергарду Зімону. Д-р Зімон – історик славіст, який  спеціалізується на Східній Європі.

Його коментар, погляд на Україну   очима  європейця – фахівця був гострий , дещо іронічно саркастичний, коментар  щирого друга розчарованого  незрозумілими вчинками   свого приятеля. На його погляд  нетерпимість один до одного  в Україні – поглиблюється. Чому: Бо  галичани хочуть щоб  всі в Україні «озахіднились»,  а на сході  люди бачать партнером  Росію і щиро занепокоєні співпрацею з такими  інституціями, як  НАТО. Вирішення? Толерантність!

І сакраментальне питання:  куди іти? Куди  навести мости? До  Брюсселю чи до Росії?  На погляд  експерта потрібно  по-перше  будувати мости в самій  Україні. А щодо найстрашнішого  ворога  для України, то той ворог поки що, нажаль , самі  українці.
Нічого нового! Просто одна  з європейських цінностей – толерантність! Терпимість один до одного ! Збереження  різноманітності у єдності! Так просто.



Немає коментарів:

Я ЄВРОПА - телепроект про людей, які творять Європу в Україні