вівторок, 22 липня 2014 р.

Форум з питань безпеки дорожнього руху - чого ми очікуємо від Форуму?


24 липня 2014 року в Києві відбудеться загальнонаціональний Форум з питань безпеки дорожнього руху. За інформацією організаторів, він проходитиме в рамках проголошеного ООН Десятиліття дій з безпеки дорожнього руху на 2011-2020 роки і в ньому візьмуть участь представники Кабінету Міністрів України,парламенту, Державної автомобільної інспекції, міністерств та відомств, наукової спільноти, громадських організацій,бізнесу тощо. Одним з учасників цього заходу буде й наша громадська організація − Товариство учасників руху, яка вже більше семи років займається питаннями безпеки, комфорту та культури дорожнього руху. Отож, дозволювід імені цієї організації висловити кілька актуальних думок щодо майбутнього Форуму та самої проблеми, на вирішення якої він буде спрямований.

Слід зазначити, що подібні заходи загальнонаціонального або навіть міжнародного рівня проходили в Україні й раніше. Деякі з них навіть відбувалися «під патронатом» високих урядовців. Але, за великим рахунком, результати роботи таких заходів, викладені у гучних деклараціях та резолюціях, не знаходили ні політичної підтримки, ні практичного втілення. Можливо, тому, що ці рішення не доходили до вищого керівництва країни, або воно не дуже переймалося проблемами безпеки дорожнього руху. Принаймні, я не пригадую жодного випадку, коли б такі заходи своєю увагою удостоїли Президент України, Прем’єр-міністр чи голова Верховної Ради, а після цього за їхньою ініціативою з’являлися б якісь укази чи розпорядження.

Дуже не хотілося б, щоб загальнонаціональний Форум з безпеки дорожнього руху став одним з таких заходів. І хоч ми розуміємо, що в умовах фактичної війни, яка зараз триває на Донбасі, розраховувати на увагу перших осіб держави не доводиться, без їхньої зацікавленості та безпосередньої участі у вирішенні проблем безпеки дорожнього руху нічого не вийде. Знаємо це з власного досвіду, бо за останні роки на адресу Президента України та Прем’єр-міністра направили десятки звернень із своїми пропозиціями щодо вирішення актуальних проблем безпеки дорожнього руху.Проте більшість з них була переадресована до Департаменту ДАІ, який не уповноважений самостійно ухвалювати важливі рішення. Така практика триває і досі.

Отож, можемо стільки завгодно говорити про проблеми безпеки дорожнього руху і шляхи їх вирішення, можемо ухвалювати найсміливіші рішення чи резолюції, але без політичної підтримки вони нічого не вартуватимуть. Тому одне з головних завдань Форуму бачимо в тому, щоб достукатися до теперішнього політичного керівництва України й донести до нього всю гостроту і масштаби проблеми, пов’язаної з високим рівнем аварійності та дорожньо-транспортного травматизму. А відтак, переконати його у необхідності невідкладних та ефективних дій. Це продиктовано тим, що на українських дорогах щодня гиневід 8 до 12 учасників дорожнього руху і близько сотні отримують різноманітні травми та ушкодження. За інформацією ДАІ, тільки за перше півріччя нинішнього року в Україні сталося 12 240 ДТП, в яких загинуло 1970 осіб і 15 345 були поранені. Самі по собі ці цифри мало про що говорять, а от якщо порівняти кількість загиблих у ДТП з кількістю пасажирів збитого над Україною «Боїнга 777», то масштаби втрат не важко уявити. Серйозне занепокоєння викликає і те, що в порівнянні з першим півріччям 2013 року кількість загиблих уДТП в нашій державі зросла майже на 10%.

Однак самого лише занепокоєння для вирішення багатовимірних і складних проблем безпеки дорожнього руху сьогодні вже недостатньо. Як уже було сказано, настав час для швидких і рішучих дій, бо у вирішенні багатьох питань безпеки дорожнього руху ми вже й так відстали від цивілізованогосвіту якщо не назавжди, то на десятиліття. Візьмімо хоча б рівень інфраструктурного забезпечення автомобільних доріг, пішохідних переходів, залізничних переїздів тощо. Або порівняймо як у них і у нас вирішуються питання регулювання швидкісних режимів та нагляду за дорожнім рухом. Небо і земля. І якщо спуститися на цю грішну землю, то можна побачити, що, в Україні досі не створено ефективної системи управління безпекою дорожнього руху, яка б об’єднувала заради збереження людських життів зусилля усіх органів державної влади та органів місцевого самоврядування, науки, бізнесу, громадянського суспільства, міжнародних організацій тощо.Насамперед,йдеться про необхідність створення в Україні провідної державної агенції з безпеки дорожнього руху, про що в один голос говорять і вітчизняні, і міжнародні експерти. Але, схоже, що їх думка мало кого цікавить. Як наслідок, Україна має одні з найгірших показників аварійності та дорожньо-транспортного травматизмусеред країн Європи, а щорічні фінансово-економічні втрати від численних ДТП вимірюються мільярдами доларів. І це не просто випадковий збіг обставин, а результат багаторічної бездіяльності тих політиків та чиновників, які відповідають за дорожню безпеку, але не несуть жодної відповідальності за результати своєї роботи.

Приміром, якщо проаналізувати офіційну статистику аварійності в Україні, то можна побачити, що однією з головних причин скоєння ДТП (в т.ч. із смертельними наслідками), є перевищення водіями безпечної швидкості руху. Близько 30 % усіх ДТП відбуваються саме з цієї причини. Однак, урядові органи, насамперед, ДАІ МВС та Мінінфраструктури, досі нерозробили ефективних заходів щодо зниження середньої швидкості руху транспортних засобів та посилення контролю за дотриманням водіями швидкісних режимів.І справа не тільки в тому, що для цього потрібно змінювати законодавчу базу та шукати фінансові ресурси, а і в тому, що для реалізації подібних заходів бракує політичної волі, відповідальності чиновників та навіть елементарних знань. Саме тому за останній час в Україні не було проведено жодної повноцінної інформаційної кампанії, спрямованої на профілактику порушень Правил дорожнього руху, пов’язаних з перевищенням швидкості. Саме тому, в Кодексі про адмінпорушення досі зберігається норма, яка дозволяє водіям безкарно перевищувати дозволену швидкість руху на 20 км/год. І саме тому у зведеннях ДАІ головним винуватцем скоєння ДТП найчастіше виступає не чиновник, що відповідає за організацію і безпеку дорожнього руху, а безпосередній учасник цього руху, тобто водій чи пішохід.

Хочу нагадати, що головним державним органом, який відповідає в Україні за безпеку дорожнього руху, як і раніше, залишається Державтоінспекція, яка, на думку багатьох фахівців, вже давно не справляється з покладеними на неї обов’язками. Частково це визнають і самі працівники ДАІ, яким, за даними соцопитувань, минулого року довіряло менше 1 відсотка громадян. А хіба таке ставлення не впливає на поведінку учасників дорожнього руху та дорожню безпеку? Впливає. Тому не випадково громадські активісти та незалежні експерти все частіше порушують питання або про ліквідацію ДАІ, як це було зроблено у Грузії, або про докорінне реформування цього органу. Влада нібито обрала другий варіант і сьогодні розглядає це питання в контексті реформування всієї системи МВС. На базі Львівського обласного управління міліції навіть проводять відповідний експеримент. Але при цьому ніхто не говорить, що таке реформування має неодмінно супроводжуватись тотальною люстрацією особового складу ДАІ, викоріненням у її лавах корупції та умов, що її породжують. Можливо, учасники Форуму сформулюють своє бачення цієї проблеми та прискорять її вирішення. Однак реакцію керівництва ДАІ та наближених до неї громадських організацій не важко передбачити.

Окремою проблемою для України залишається запозиченнякращого світового, зокрема європейського, досвіду щодовирішення питань безпеки дорожнього руху. Як відомо, у травні 2011 року Україна приєдналася до проголошеного ООН Десятиліття дій з безпеки дорожнього руху на 2011-2020 роки. Невдовзі після цього була ухвалена Стратегія підвищення рівня безпеки дорожнього руху в Україні на період до 2015 року. Але за три роки, які минули з того часу, органами державної влади практично нічого не було зроблено для практичної реалізації цієї Стратегії та зменшення кількості загиблих і травмованих у ДТП. І про це говорить не тільки офіційна статистика, а й той факт, що в Україні досі немає державної програми з підвищення безпеки дорожнього руху, а рекомендації з цих питань міжнародних організацій та інститутів системно ігноруються. Спробуйте знайти на урядовому порталі, або на офіційних сайтах МВС, ДАІ, Мінінфраструктури та інших органів влади, які в тій чи іншій мірі відповідають за безпеку дорожнього руху, інформацію про виконання Глобального плану здійснення Десятиліття дій з безпеки дорожнього руху або хоча б посилання на відповідні інформаційні ресурси ООН, ВООЗ, Світового Банку тощо.Нічого не вийде. І це ще один показник того, якими категоріями мислять українські чиновники та як вони збираються вирішувати проблеми безпеки дорожнього руху.

І все ж ми розраховуємо на те, що загальнонаціональний Форум з безпеки дорожнього руху започаткує конструктивний діалог між владою та інститутами громадського суспільстваі сприятиме спільному вирішенню наболілих проблем. З цією метою наша громадська організація розробила пропозиції щодо вдосконалення державної системи управління безпекою дорожнього руху (www.tur.org.ua/sites/default/files/reformuvannya_sistemi_upravlinnya_bdr_0.pdf), а також проект резолюції Форуму, який буде запропонований для розгляду учасниками цього заходу (http://www.tur.org.ua). За будь-яких обставин питання безпеки, комфорту та культури дорожнього руху і далі лишатимуться пріоритетним напрямком нашої громадської діяльності. Бо ми знаємо, що людське життя єнайвищою цінністю, а отже його потрібно всіляко оберігати, в тому числі й від різноманітних ризиків та загроз, які несе за собою технічний прогрес та швидка автомобілізація нашого суспільства.


Віктор Козоріз,
віце-президент ГО «Товариство учасників руху»,
голова громадської спілки захисту пішоходів.

Немає коментарів:

Я ЄВРОПА - телепроект про людей, які творять Європу в Україні