субота, 4 квітня 2015 р.

Міжнародна технічна допомога - як міжнародні організації надають допомогу Україні?


Міжнародна технічна допомога – це допомога у придбанні знання та навичок у відповідних сферах діяльності,  зазвичай в галузі економіки та управління.

Згідно з Указом Президента України «Про міжнародну технічну допомогу» (5 червня 1999 року) й Постановою N 153 Кабінету  Міністрів України «Про створення єдиної системи залучення, використання та моніторингу міжнародної технічної допомоги» (15 лютого 2002 року), міжнародна технічна допомога – це ресурси, які відповідно до міжнародних договорів України надаються донорами(державами, урядами іноземних держав, а також організаціями, установами, фондами, уповноваженими урядами іноземних держав, міжнародними організаціями, що надають міжнародну технічну допомогу Україні) на безоплатній основі Україні для здійснення програм, проектів міжнародної технічної допомоги з метою проведення реформ та реалізації програм соціально-економічного розвитку України.

Вона може залучатись у вигляді будь-якого майна, необхідного для  забезпечення виконання завдань проектів (програм), яке ввозиться або набувається  в Україні; робіт і послуг; прав інтелектуальної власності; фінансових ресурсів (грантів) у національній  чи іноземній валюті; інших ресурсів, не заборонених законодавством, у тому числі стипендій.

Міжнародна технічна допомога може надаватися у формі передачі у власність, користування майна і майнових прав; консультацій із залученням експертів, у тому числі іноземних; фінансування витрат на навчання та підвищення кваліфікації спеціалістів реципієнта; обміну спеціалістами; грантів.

Грошові кошти, виділювані міжнародними економічними організаціями й окремими країнами в рамках МТД, не надходять безпосередньо в розпорядження приймаючої сторони, а направляються на оплату й організацію роботи відповідних фахівців-консультантів.

Для одержання міжнародної технічної допомоги потенційні реципієнти (визначені у програмі, проекті міжнародної технічної допомоги резиденти України, які одержують міжнародну технічну допомогу) подають запити до спеціально уповноваженого органу, який проводить експертизу запитів та за її результатами звертається до донорів з проханням прийняти рішення про фінансування програм, проектів міжнародної технічної допомоги.

Проектна пропозиція складається у довільній формі українською та англійською  мовами  (або  мовою,  прийнятною  для  донора)  та повинна містити: аналіз проблеми, розв’язання якої потребує залучення міжнародної технічної допомоги; мету та завдання проекту (програми); перелік видів діяльності, що здійснюватимуться  за рахунок міжнародної технічної допомоги; стислу інформацію про потенційного реципієнта; очікувану вартість проекту (програми) і термін його реалізації; очікувані результати від  реалізації  проекту  (програми) та вплив  проекту  (програми)  на  розвиток  відповідної  галузі  або регіону.

Програми, проекти міжнародної технічної допомоги підлягають державній реєстрації Агентством координації міжнародної технічної допомоги  із включенням до Державного реєстру програм і проектів міжнародної технічної допомоги. Державна реєстрація програм і проектів є підставою для акредитації їх виконавців, а також надання підтверджень щодо забезпечення відповідних пільг, привілеїв, імунітетів, передбачених законодавством України та її міжнародними договорами.
У разі використання товарів та інших предметів, робіт (послуг), щодо яких було отримано пільги, не для відповідних програм, проектів міжнародної технічної допомоги податок на додану вартість та ввізне мито за такі товари сплачуються на загальних підставах.

Міжнародна технічна допомога має використовуватися лише для цілей, визначених у програмах, проектах міжнародної технічної допомоги. Контроль за реалізацією програм, проектів міжнародної технічної допомоги здійснюється спеціально уповноваженим органом.

У разі виявлення порушень законодавства України, міжнародних договорів України, невідповідності реалізації програми, проекту міжнародної технічної допомоги завданням, попередньо визначеним відповідно у програмі, проекті міжнародної технічної допомоги, спеціально уповноважений орган має право зупинити здійснення програми, проекту в порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України.
Історично склалися два підходи до донорської допомоги у процесі трансформації. Їх ефективність випробувана на історичному досвіді.

Перший підхід — «інтеграційний», полягає на відповідальності донорів за результати і наголошує на розбудові інституцій та інфраструктур, що відповідають рівню країн-донорів. Це відбувається шляхом запровадження суворих стандартів, які перекладаються на мову конкретних вимог та заходів, що в свою чергу закладаються в календарні плани реформ.

Цей підхід застосовувався лише до країн, що визначені як майбутні члени розвиненого світу — зокрема, Західної Європи після Другої світової війни та Японії. На сучасному етапі цей підхід застосовується в країнах, що є кандидатами на членство в ЄС. Цей підхід є завжди успішним. Причинами його успіху є:
  • Технічна допомога, реалізована в країнах, що вступають в ЄС, забезпечує стратегічну рамку для процесів трансформації.
  • Країни-кандидати зобов’язані прийняти інституційні стандарти ЄС та розробити необхідні інфраструктури;
  • Ефективність допомоги безпосередньо пов’язується з календарним виконанням критеріїв інтеграції.
Застосування першого підходу відбувається внаслідок прийняття політичного рішення урядами країн-донорів і не залежить від таких факторів, як історична та культурна схожість; готовність до змін; внутрішня політична воля; рівень багатства. Наприклад, в 1948 році у Звіті Світового Банку про Японію було зроблено висновок, що з огляду на історію та культурні традиції, Японія ніколи не стане країною з ринковою економікою та демократією.

Друга форма міжнародної допомоги більше нагадує доброчинність і як така не сприяє довгостроковій відповідальності донорів за результати. Допомога надається бідним країнам, що розвиваються, та країнам з перехідною економікою; але  ця допомога ніколи не є успішною.

Неможливо зрозуміти, чому процес публічної політики, що є фундаментом демократії, не є центральним у програмах технічної допомоги в країнах колишнього Радянського Союзу та країнах, що розвиваються.

Адже механізми публічної політики є невід’ємними для західних демократій і означають розподіл політичних посад та державних службовців-аналітиків політики в уряді; наявність процедур, стандартів, інструкцій для консультацій та комунікацій з публічної політики; інструкції, стандарти документів з розробки державної політики, «зелені книги», «білі книги»; участь громадськості в процедурах та інституціях; кафедри аналізу політики та публічної політики в університетах.

Ця система створює можливості для партнерства між урядом та громадянам, що створює підвалини для здорового, ефективного демократичного суспільства.

Що до України, то Міністерство економіки та з питань європейської інтеграції України забезпечує технічне співробітництво з Європейською Комісією, Агентствами з міжнародного розвитку, Урядами та Посольствами багатьох країн світу, а також різними міжнародними організаціями.

ІНФОРМАЦІЯ ВЗЯТА З САЙТУ ПРОЕКТУ - eufunds.in.ua

Контакти в Україні: 
Кирил Животовський, 
eu2030ua@gmail.com 

Немає коментарів:

Я ЄВРОПА - телепроект про людей, які творять Європу в Україні